Quantcast
Channel: живий журнал. мишко.
Viewing all 98 articles
Browse latest View live

Нью-Йорк (США) Частина ІІ "Бруклінський міст"

$
0
0
Отже, що я такого цікавого бачив в Нью-Йорку. Ну по перше - Бруклінський міст. Цей міст було відкрито майже за 100 років до мого народження - в травні 1883 року. З тих пір він залишається важливою транспортною артерією, інженерною і архітектурною пам'яткою, на якій люблять тусуватись туристи, марширувати протестувальники з "Окупуй Wall street" ну і просто прогулюватись, як оце робив я одного вечора, потім ще одного ранку, а потім взагалі серед ночі, бо потрібний маршрут метро якраз на зло не ходив.




Від роботи до дому через цей міст займало 35хв. Для пішоходів є окрема смуга руху, яка межує з велосипедною. Чи варто казати, що туристи задивляючись на Манхеттен виходили на велосмугу. А велосипедисти з гори їхали на пристойній швидкості.



А задивлятись і справді було на що. Ось вам Манхеттен, вид з мосту.



З іншого боку знаходиться Манхеттенський міст. Він теж нічо так.



Колись, 100 років тому Бруклін був окремим від Нью-Йорку містом. Тому на табличці з тих часів їх згадують разом.


Покриття там дерев'яне, тому особливо вражає, коли крізь щілини стає видно води затоки.



Як я вже казав, одного дня по ньому було заплановано пройти колоні протестувальників. Я про це хоча і чув по новинах, але в суботу зранку про це не згадав (хороший був вечір п'ятниці). Підхожу до виходу на міст, а там уже поліція розкладає металеву огорожу. На мене ніхто не звернув уваги, тож я якось прошмигнув.

Раджу всім сходити і подивитись, міст і через 130 років викликає захоплення. Уміють американці будувати.

Нью-Йорк (США) Частина ІІІ

$
0
0
Отже, однієї суботи, перейшовши через Бруклінський міст, я потрапив до Манхеттена. Ціль - музеї навколо Центрального Парку, сам Центральний парк, а далі - видно буде.

Де саме знаходиться той парк - я не знав, просто йшов в змоклих від дощу кросовках по авеню Лафаєт, аж поки не вийшов в Чайна-Таун. Причому вийшов прямо під туристично-інформаційну будку. В будці (сюрприз!) сиділи двоє китайців: хлопець та дівчина, яка саме збиралась вже виходити, коли я (внаглу)запитав дорогу до Музею Природничих Наук.
- Може вам потрібен Музей Природничої Історії?
- Та, мабуть же, він.
Напевно, я виглядав дуже безпорадно: змоклий, зі слідами п'ятничного вечора на обличчі, тому дівчина припинала збиратись на вихід, дістала з шухляди карту міста і почала обводити кружечками потрібну станцію метро, музей і взагалі роз'яснила що, як і куди.

З картою в руках я доїхав до Центрального парку. В голові крутилось кілька епізодів з "Один вдома 2", які відбувались в цьому парку. Кінець березня (власне, останній день березня) в Нью-Йорку:



Я навмисне вийшов з метро на кілька станцій раніше, щоби пройтись по парку. Парк величезний, я так і не пройшов його половину.




Коники


Виноградники:


Коротше - парк як парк, що ви, парків не бачили?


Біля самого музею було багато людей, які теж хотіли потрапити всередину. Були й досить кумедні перехожі:


Тут один з поліцейський виліз на п'єдестал пам'ятника і голосно прокричав, що з цього боку каси працюють на повну потужність, але за рогом теж є каси і там пускають всередину без черги. Пам'ятник - Теодору Рузвельту - президенту і ковобою в одному флаконі:


Всередині до кас теж була черга, а карткові автомати, до яких черги не було чомусь не хавали жодну з моїх карточок. Окраса музею - це планетарій. Знаходиться всередині цієї сфери на фото. Під час шоу на верхню півсферу проектром виводиться зображення. Шоу на яке я потрапив присвячувалось життєвому циклу зірки. Текст читала інша "зірка" - Вупі Голдберг, тому я не міг сконцентруватись на перегляді захоплюючої "картинки", а уявляв, як Вупі в навушниках начитує текст. Картинка непогана - але більше популярна, ніж наукова:


В музеї багато скелетів викопних тварин, як в Ляйдені:




І опудал


Були також зали присвячені корінним народам Азії, Африки, Океанії та обох Америк. Ось наприклад представник азіатського народу "козаки"


Весь музей я так і не встиг обходити, його зачинили в 17.00. Я поїхав на метро до Площі Таймс. Ще на підході було зрозуміло, куди я потраплю. Навіть найгламурніші казино в Україні не сяяли так, як сяє цей Макдональдс:




Будівля з прапором - центр набору в армію. Прийшов ти подивитись на неонові вивіски, а тебе - цап - і в Кабул, щоб життя малиною не здавалось.










Це ті самі червоні сходи. В цілому - нічого цікавого, просто багато неону. Звідси приблизно починавсь театральний кусочок Бродвею.


Реклами якби натякають.


Але я попрямував (пішки) до штаб-квартири ООН. На моє привелике розчарування прапори держав учасниць були зняті:


Лише одиноко майорів прапор самої ООН


Пам'ятник на території штаб-квартири: "Георгій Побідоносець фігачить дракона зробленого з залишок радянської і американської балістичної ракети"


Зовсім поруч знаходивсь найбільший в світі вокзал за кількістю перонів - Ґранд Сентрал Термінал. Про нього можна прочитати у expialidociouz: http://expialidociouz.livejournal.com/298846.html


Одна зі сцен мого улюбленого мультфільму "Мадагаскар", а також кілька інших сцен з попсових фільмів відбувається тут:


Було вже пізно і я пошкутильгав додому.

Нью-Йорк (США) Частина ІV

$
0
0
Найвищим хмарочосом світу 40 років (з 1931р. аж до 1972р.) була Empire State Building. В 1972 році закінчили будувати Північну Вежу Світового Торгівельного Центру. Правда з 11 вересня 2002 року і аж по 30 квітня 2012 року Empire State Building все ж таки була найвищою будівлею Нью-Йорку (але вже не світу). Оскільки я ходив туди 2 квітня 2012 року, то можна сказати, що я стояв в найвищій точці Нью-Йорку:








На тому боці затоки вже Нью-Джерсі:


Щоб потрапити на 102 поверх потрібно спочатку відстояти півгодинну чергу на антитерористичний контроль, далі придбати квиток щось приблизно за 25доларів, відстояти 2 черги по 5-10хв кожна на ліфти (спочатку швидкісний до 80-го поверху, потім ще один, трохи повільніший). Людей, звісно, дуже багато: школярі з екскурсіями, туристи і т.д. Інтер'єр всередині в стилі арт-деко:



Ще один визначний пам'ятник архітектури: Статуя Свободи. Кого з нью-йоркців я не питав - майже ніхто не був на острові, де знаходиться ця статуя. "А хулі туди пертися - подививсь з берегу через затоку - і хватає" - казав мій шеф, який вже двічі по два місяці зависав на нью-йоркському офісі фірми.

Але це ж не наш метод! До островів щодвадцятьхвилин ходять круїзні кораблики, але і там не все так просто - квитки на вихідні дні розходяться майже одразу. Добре, що ці самі квитки можна придбати онлайн (з непоганою комісією в 8 доларів онлайн-дилеру). В результаті таки вдалось придбати квиток за 20 доларів на ранок вівторка.


Перед тим як сісти на оцей кораблик...


...треба було пройти антитерористичну перевірку. Не знаю, чи проходили її до 9-11, скоріше - ні, бо місце проведення перевірки нагадувало імпровізований цирковий тент. Оскільки після островів я планував потрапити на роботу, то прихопив з собою лептоп. На контролі офіцер попросив мене від'єднати батарею, але я не зміг це зробити: лептоп в мене недавно, я ще й сам не розібравсь. В офіцера це теж не вийшло і він плюнув і пропустив мене так. Війна з тероризмом, о! Щоб люди затрахані заходами безпеки не ремствували їм зверху почепили демократичні таблички:


Статуя, вид з причалу:


З верхньої палуби вид найкращий:


І ось вона стає все ближче:


І ближче:


-Дядьку, дядьку, а зніміть-но мене на мій телехвон:


Наш кораблик причалив до острова на якому знаходиться статуя:


З острова чудовий вид на Манхеттен:


Сама статуя не така велика, як воно здається, коли дивишся голівудські фільми в кінотеатрі. Що і не дивно - її було зроблено 125 років тому, за кілька тисяч кілометрів від Американського континенту.


Зазвичай, туристів пускають всередину на гвинтові сходи, але цього разу мені не вдалось потрапити через реконструкцію, що триватиме до кінця 2012 року. Статуя обнесена сіткою.
-А де ж свобода?
-Вона з того боку - за сіткою...


Фото напам'ять:


Пора бігти на корабель, попереду наступний острів - Еліс. На цьому острові від середини XIX сторіччя аж до 30х років сторіччя двадцятого знаходивсь головний імміграційний пропускник, через який пройшли мільйони мігрантів з Європи. Зараз це музей.


Музей складається з фотографій, вирізок з газет, речей мігрантів і аудіо-відеоматеріалів, які розповідають про всі перипетії виїзду за кордон. Ось ці тьотіньки написано, що з Польщі, але по морді видно, що це якісь лемки-бойки-гуцули:


В цьому залі перевіряли здоров'я новоприбулих. Всіх, хто викликав підозри відводили в сторону для спеціальної медкомісії, бувало, що і сім'ї роз'єднувались - капіталізму не потрібні каліки, чи люди з вадами:


Будівля пропускника зблизька:


З цими островами взагалі цирк. Кордони між Нью-Йорком і Нью-Джерсі провели в кінці XVIII сторіччя. Острови залишили за Нью-Йорком, а кордон по воді провели по середині бухти.

Якщо самі острови належать до штату Нью-Йорк, а вода навколо них належить штату Нью-Джерсі, то виникає питання - кому належатиме штучно насипана згодом частина островів?


Конституційний суд вирішив, що штучно насипані на водах штату Нью-Джерсі землі повинні належати цьому штату. Таким чином утворилися анклави штату Нью-Йорк посеред штату Нью-Джерсі. Причали на острові Свободи - вже в Нью-Джерсі, як і 4/5 острова Еліс. Все вирішилось мирно, бо в історії США були і збройні конфлікти між штатами за прикордонну землю: http://en.wikipedia.org/wiki/Toledo_War

Туристам на замітку - на кораблику роблять дуже смачну каву.

Країна совків.

$
0
0
Почитав я тут трошки срачів в коментах до статей про нові денні поїзди Хюндай на маршруті Київ-Харків і Київ-Львів.

Скажіть, а це етично громадянину України, який в Україні не живе називати жителів України совками? Просто інших слів в мене немає.

Ні, я розумію, що за 2 роки царювання Віктор Федорович вже всім в печінках сидить і будь-яка ініціатива влади викликає відразу: знову наїбуть. Але ж міру треба знати і деколи підключати мозок.

Чому скасовують частину нічних поїздів? Все дуже просто - вони збиткові. Вони себе не окуповують. Якби б ви були приватним пекарем, якого влада зобов'язала б не піднімати ціну на окремі види "бюджетного (ОМГ!)" хліба - ви би й далі пекли "Орільський", чи може перключились би на пончики, заварні та інші тістечка, де ціна не зарегульована? Ніколи не задумувались, чому в країні, де хліб коштував 24 копійки за ним треба було стояти кілька годин в черзі, а чергу за дешевим молоком треба було займати, що до того як його привезуть? Правильно - дешевий ресурс, експлуатація якого не покривається платою за користування дуже скоро вичерпується - читаєм Вікіпедію: "Трагедія Спільнот"

Більше того - в усьому світі нічні поїзди - це преміальний сегмент перевезень. Дорожче за авіаквитки на той самий рейс у нормальних (я вже не кажу про бюджетних) перевізників. Для прикладу - квиток в шестимісне (!) купе на поїзди City Night Line між Амстердамом і Берліном (660км) коштує 69євро не рахуючи постіль. Авіаквиток літаком КЛМ можна забронювати від 99 євро (туди і назад), я так і літав. Коли я намагаюсь відшукати квиток на поїзд між Амстердамом і Берліном сайт ns-highspeed.nl видає мені кілька десятків варіантів на день, але деякі з однією пересадкою, а деякі - аж з 4-ма. Це нормально для Європи - подорожувати денними поїздами з кількома пересадками.

Аргумент про преміальний сегмент ні на кого не діє: "раніше ж було"! Раніше і хліб по 24 копійки був, і пиво по 14. Де це зараз? То чому ви вимагаєте залізничних перевезень нижче собівартості? Ви вважаєте залізниця може собі дозволити катати вас собі у збиток? Не може, і в тому числі з цих причин скасовано частину нічних потягів:

На сьогодні в експлуатації знаходиться 463 пасажирські локомотиви. Середній знос пасажирських тепловозів залізниць складає 97%, електровозів – 90%. Зокрема, у 2011 році пропрацювавши близько 50 років, досягли критичного стану 120 пасажирських локомотивів ЧС-2, 38 од. потрібно відправити на списання у наступному році. Для повного забезпечення обсягів пасажирських перевезень залізниці змушені використовувати більш потужний вантажний тяговий парк, який здатен тягнути вантажні поїзди. Це економічно недоцільно, адже вантажні локомотиви розраховані на перевезення вантажів і більш витратні в експлуатації.

Аргументів "чому це повинно продовжуватись" у любителів шари багато, але всі вони зводяться до кількох простих тез:

1) Повинні бути низькі ціни, тому, що у людей низькі зарплати.

Ну так вимагайте високих зарплат, це ж логічно. За два роки, що я живу в Нідерландах я пережив страйки прибиральників, кілька страйків транспортників, страйк поліцейських. Вони змогли домовитись, де ж страйки в Україні? А дійсно - чого вимагати високу зарплату, якщо все і так "дьошево". Зрозумійте, нарешті - ваші вимоги низьких цін на залізничні квитки означає низькі зарплати провідникам, колійовцям, машиністам, вагонобудівникам і касирам, тобто таким самим малозабезпеченим верствам населення як і ви самі. Саме так - низькі зарплати і погані умови праці в вагонах 50-річної давнини, бо купити нові немає грошей та й не буде це ніхто робити, адже вони однаково з такими цінами на квитки не окупляться

2) Якби крали менше - то можна було б і залишити низькі ціни.

Це взагалі феєрія. Ви думаєте, в Європі крадуть більше, раз квитки на нічні поїзди в 6 раз дорожче? Я повністю підтримую такі сайти як nashigroshi.org але треба розуміти, що ці збережені гроші не змінять законів ринку.

3) Залізниця всюди дотаційна, то нехай і у нас її продовжують дотувати.

Це, на перший погляд, справедливе твердження, але диявол в деталях. В яких обсягах залізниця дотаційна в "усьому світі". Тобто, скільки відсотків платять люди, а скільки - держава? Далі - чи поширюються хоч десь дотації на нічні поїзди, які, як я вже зазначив - преміальний сегмент перевезень. Я підозрюю, що квитки на приміські перевезення дотуються, але ж і на поїзди Хюндай є дотації:

У денних електропоїздах «Hyundai» будуть усі пільги на проїзд

Пільги на проїзд, встановлені законодавством України, поширюватимуться і на проїзд у денних електропоїздах «Hyundai».

Наприклад, студент при проїзді у вагоні 2-го класу сплачуватиме 50% вартості проїзду, а при проїзді у вагоні 1-го класу студент, окрім половини вартості проїзду у 2-му класі, сплатить також і різницю вартості проїзду між 1-м та 2-м класом у повному розмірі. Аналогічний принцип оплати діє і при проїзді у нічних поїздах.

Діти при проїзді у 1-му та 2-му класі сплачуватимуть 75% вартості проїзду дорослого пасажира. Інваліди, учасники війни та інші пільгові категорії сплачуватимуть проїзд зі знижкою 50% чи 100% в залежності від пред’явлених талонів та посвідчення, тобто на загальних підставах.

Інваліди загального захворювання сплачуватимуть 50% вартості проїзду за пред’явленим посвідченням.

Загалом залізничним транспортом України перевозяться 26 пільгових категорій населення.


Двадцять шість пільгових категорій! Це які повинні бути податки в країні! Чи може на Батьківщині знайшли поклади нафти, десь на рівні Бахрейну і шейхи вирішили заплатити з власної кишені за маленькі плацкартні радощі посполитих?

4) Закордоном є дешеві авіакомпанії і тому нічними поїздами там користуються рідко, а в нас такого нема, тому плацкартний вагон - єдиний спосіб подорожі за 500+ км.

Ну по перше - не єдиний. В Україні, на відміну від Німеччини Укрзалізниця не має монополії на міжміські пасажирські перевезення. В Україні є купа приватних фірм і фірмочок, які, з різним рівнем комфорту пропонують подорожі країною на автобусах. Нема грошей на поїзд - їдеш автобусом. Поїзди в усій Європі дорожче за автобуси, такий ненормальний перекіс лише в Україні. Для порівняння: Амстердам - Париж - автобусом - 32 євро, швидкісним поїздом - акційна ціна - 35 євро, але її майже ніколи нема, акційна ціна, яка є - 49євро. Але частіше всього - 69 євро. Мені пощастило знайти дружині квитки за 49 євро. Відчуваєте різницю? І от саме через те, що залізниця не по дитячому демпінгує на ринку преміальних перевезень в Україні не буде дешевих перельотів - ніхто не витримає конкуренції з державною махіною, яка може попадати на 3-4 мільярди доларів збитку в рік і все одно так-сяк триматись а плаву. Тому я очікую подешевшання квитків на авіалініях, що збіглись з маршрутами Хюндаїв. До Харкова - так точно (ну або взагалі зникнуть - теж може бути).

Підсумовуючи: державні дотації перекошують ринок вбиваючи в ньому цілі сегменти, державні дотації привчають людей не боротись за гідну оплату праці, а вимагати менших цін, що в свою чергу унеможливлює гідну оплату праці для людей задіяних в цій галузі. Безадресні державні дотації - це ще й порушення принципу соціальної справедливості, коли програміст з зарплатою $2K+ їде в купе від сили за третину його реальної вартості, тим самим залазячи в кишеню бюджетникам.

Ще багато чого хотів написати, але вже час іти спати, добраніч!

Як Хюндаї ціни збивали.

$
0
0
От пишеш про Нью-Йорк, про Берлін, про Андорру, про Прагу, про Бельгію, то тебе відкоментують двічі чи тричі та й забулося. А напиши щось в стилі "ви всі жлоби" - так одразу народ збігається... Дивний майданчик цей ЖЖ.

Менш, ніж за добу - 80 коментів, нехай третина з них мої відповіді, але все одно багато як для моєї затишної ЖЖшечки. Приємно, хоча і багато опонентів, зате всі адекватні більш-менш.

Ось ще один аргумент на користь Хюндаїв:

Не встигли ці поїзди ще запуститись, аж авіакомпанія, що літає з Жулян до Львова, Харкова, Донецька та Симферополя оголосила про знижки на свої рейси:

Киевская авиакомпания "Хорс" обьявляет промо акцию №2 "Авиаперелет по цене ж/д билета". Период действия промо тарифов с 1 июня по 17 сентября.

Как пишет Flight-Airline.com, перелет по специальным тарифам будет осуществляться по направлениям:

аэропорт Киев (Жуляны) - Симферополь - аэропорт Киев (Жуляны)
аэропорт Киев (Жуляны) - Харьков - аэропорт Киев (Жуляны)
аэропорт Киев (Жуляны) - Донецк - аэропорт Киев (Жуляны)
аэропорт Киев (Жуляны) - Львов -аэропорт Киев (Жуляны)


Я перевіряв - в липні на 3 випадкові дати можна було купити квиток з Києва до Харкова за 400грн враховуючі всі збори. Зазвичай він коштує трошки дорожче 800грн (в одну сторону).

Сайт а\к Хорс

Тихие поезда

$
0
0
Взяв на comments.ua Цього автора я поважаю, він ще під час Перебудови почав пропагувати капіталістичні цінності (див. док. фільм "Архангельский мужик").


Опубликовано Май 18, 2012 автором Анатолий Стреляный



Только теперь становится понятным то явление, которое так поражало во время первых путешествий по просторам Запада. Они, кстати, обширны, эти просторы, хотя и не казались такими нам, привыкшим считать, что всё в мире, кроме Совсоюза, — крошечное, как бабушкин огород в палисаднике. Малые расстояния — и тихие поезда. Сидят с непроницаемыми лицами пассажиры, похожие на чистеньких манекенов. Никто не рассказывает тебе свою биографию, не требует твоей — не спросит даже, куда ты держишь путь. Никто не интересуется, не доктор ли ты, потому что у него что-то чешется вот тут и вот тут… Не режутся в карты, ничего не распивают, как будто поездка в Париж из Вены — не повод. При входе в вагон вас не обдают запахи селёдки, колбасы за два двадцать, огурчика. Никто не оглушает купе рассказом, почему чуть не опоздал на поезд — засиделся за прощальным обедом с роднёй, что никому никогда не мешало, как только тронулся поезд, возобновить пиршество.


Отсутствие родного обычая: ел ты или не ел до поезда, а сразу после посадки раскладывай сидор и принимайся жевать — это на чужбине угнетало больше всего. С первого дня ты начинал злобно скучать по уюту того хлева, в который на родине превращалось всё: колхоз — так колхоз, завод — так завод, театр — так театр, вагон — так вагон. Теплотой хлева назвал ключевую особенность совковой жизни крупнейший её знаток француз Безансон. Поведение людей, выросших в обществе, не преодолевшем стадности. Коллективисты, порази их гром!


И вот теперь, в 2012 году, садишься в экспресс Харьков — Киев, да хоть и в обычный Харьков — Луганск — и… Господи, да где это ты? Ни дать ни взять — Австрия или, будь они неладны со своим культом чистоты, Нидерланды! Опрятный — и ничем от него не разит! — проводник. Улыбчивая проводница. Сколько ни втягивай воздух — не пахнет ничем, кроме стандартных моющих средств.


И самое досадное — спокойные лица пассажиров. Никакого обмена характеристиками невесток, тёщ, мужей, зятьёв. Не услышать простого смеха, не говоря уж о родном гоготе! Многих видишь не первый раз. Не здесь ли ключ? Для этих людей путешествие даже на курорты — не событие, о котором извещено всё село или квартал и которое возбуждает человека почти до невменяемости. Редко-редко кто достанет и тихонько съест лёгкий бутерброд, выпьет стакан чая. Так открываешь, что вот это тебя и поражало в первых западных путешествиях: для твоих попутчиков поездка куда бы то ни было не составляла события. Не то что для жителя Архангельска — за колбасой, обоями и туалетной бумагой в Москву.


Дремлешь в покойном кресле, слушаешь вполне немецкий шорох (не грохот) несущегося поезда и предаёшься оригинальной мысли о том, что самые большие перемены в жизни происходят незаметно. В этом случае имеешь в виду рост личности.






Запись опубликована в рубрике Блоги Комментариев. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Нью-Йорк (США) Частина V "В серці капіталізму."

$
0
0
Волл стріт як він є.



В цьому будинку приймав присягу перший президнет США Джордж Вашингтон:


На сходах цієї ж будівлі свого часу відзначились несанкціонованим концертом мої улюблені "Rage Against The Machine":


А ще тут починалась Огайщина:


"-А навіщо така дорога, яка не веде до храму?"(с)


Барельєфи в стилі "Тернопільський облдрамтеатр":


Загалом - тісненько так, ну його в сраку так працювати і сонця не бачити. Якісь офісні шахтарі виходять.

Нью-Йорк (США) Частина VI "Ground Zero"

$
0
0
Ground Zero - місце де колись знаходились вежі-близнюки - одна з візитних карток (і найвищі будівлі) Нью-Йорку. Зараз на цьому місці меморіальний комплекс і буд-майданчик для наступного світового торговельного центру.


Буд-майданчик знаходиться в самому центрі Нью-Йорку, тому до оформлення огорожі підійшли креативно зобразивши на ньому фігурки дорожніх працівників з попереджувальних знаків з усього світу:


В Нью-Йорку таке люблять. Ось ще одна "стройка" з парканом оформленим з фігурок чоловічків на світлофорах планети:


Чи треба казати, що будівництво нових веж WTC відбувається з усіма заходами безпеки: обшуком при вході, проходом через металодетектор.


Просто так в меморіал не пройти - треба спочатку отримати запрошення (безкоштовно) в офісі біля меморіалу. Сам офіс окрім продажу сувенірів з 9/11 символікою також має кілька експонатів. Мене більше всього вразили "нарядні" туфлі начальника пожежної охорони Брукліна, який приїхав на місце події одразу після зіткнення першого літака. Він тут же оцінив ситуацію і, скинувши свою кабінетну одежу, вбравсь в пожежну форму, щоб організувати в другій вежі спостережний пункт. Тут прилетів другий літак. Все, що залишилось від дядька - це туфлі.

Часто можна почути, що в західному суспільстві люди не здатні на подвиг, що лише "радянські" громадяни здатні ризикувати життям заради інших. Згадують пожежників з Чорнобиля. Приклад цього американського начальника, який міг би собі спокійно "руками водить" із службової машини показує, що це не так. Навпаки, я сумніваюсь, що українські пожежні чини, які башляють десятки тисяч доларів, щоб потрапити на цю хабароємну посаду побіжать в перші хвилини після теракту щось організовувати.

Запрошення отримав, контроль безпеки пройшов. І ось я на меморіалі. Це дерево єдине з усього парку вижило завал веж.


Його відхожували в іншому місті, а потім пересадили назад. Це зараз дерево-символ.


Ще один символ - сфера, що символізує земну кулю. Раніше вона була в фойє однієї з веж. Після завалу її відкопали і не реставруючи поставили в парку поруч:


Сваї старих веж за склом, зараз там будують музей.


На місці фундаментів колишніх веж - два фонтана з іменами загиблих по периметру:






Деколи зустрічаються знайомі прізвища:




На початку весни парк виглядає так:


Ще про це місце можна прочитати у expialidociouz в цьому дописі

Українські точки в Нью-Йорку

$
0
0
Все почалось з того, що ми з моїм американським товаришем пішли на нічний концерт місцевої кавер групи в один з барів Нью-Йорку. П'ємо пиво, скачемо під кавери на групу Cars, одним словом -відпочиваємо як білі люди. Тут слід зазначити, що в американський бар не показавши якогось документу, що посвідчує особу не пройдеш - так перевіряють, що тобі 21 рік (легальний поріг для вживання алкоголю). У випадку цього бару на вході сидів охоронець-негр, який якраз цим займавсь. Дуже скоро з'ясувалось, що він там сидить, не лише, щоб не впускати кого не треба, але і щоб ніхто не виходив з бару з пивом.
В мене через це почавсь з ним конфлікт:

- Оце такий ваш йобаний land of the free, якщо я навіть пива на вулиці не можу попити? Я ж його тут у вас прямо купив!

Й справді - 2 година ночі, на вулиці дітей точно нема, пиво налито в одноразовий пластиковий стакан, які можуть бути проблеми? Охоронців вже було двоє, коли мій товариш пояснив їм, що я з України, що ніфіга не звик до американських порядків. Почувши, що я з України один з негрів вигукнув:

-О! Тут за кілька кварталів звідси готують справжній український борщ - ти мусиш спробувати!

Конфлікт було вичерпано, я віджартувавсь, що мені дружина варить смачний борщ і що ще чого не хватало, щоб я в Нью-Йорку шукав де борщу поїсти. За кілька днів я випадково опинивсь в тому самому районі Нью-Йорку (East Village) і випадково побачив таке:



Діло було за 2 тижні до православної Пасхи, тому все було в писанках і крашанках. Хоча кафе знаходиться в дуже насиченому етнічними (переважно східно-європейськими) ресторанами місці при вході до кафе "Веселка" вишикувалась ціла черга охочих відвідати заклад. Вони сумирно чекали, коли звільниться якийсь столик. Я почувавсь ніяково, бо був лише один (переважно люди приходили по двоє, або групами). Чекати довго не довелось, мене за 10хв вже запросили до столу.


Я до офіціантки:
-Do you speak Ukrainian?
-No but you speak English, right?


Це кафе працює тут з 50х років, нещодавно вони відкрились ще в одному місці. Це свідчить про популярність - в Нью-Йорку є з чого вибирати в плані поїсти: майже всі перші поверхи в центрі відведені під кафешки чи кулінарії, конкуренція просто шаленна. Також бачив у них в холодильнику Оболонь Lager, але пива не хотілось.


Я замовив Борщ:


І вареники з сиром (офіціантка запитала, чи я хочу до них ще сметани):


Я намагавсь прислухатись, чи говорить хтось поруч українською - ніхто не балакав. Молода пара за столиком поруч балакала чи то на французькій, чи на ще якійсь романській мові, я вже не пам'ятаю. З іншого боку сиділа пара "40 з гаком", чоловік навколоакадемічної зовнішності пояснював своїй date що таке вареники, що таке борщ. Ніяких згадок, що це щось українське, тобто звичайні американці. Сподіваюсь, скуштувавши української кухні вона потім йому дала, хе-хе.

Вид на кафе з протилежної сторони вулиці. Поруч знаходиться Український Дім:


І ще кілька українських закладів:




Трошки далі в сторону downtown знаходиться відома в діаспорі фінансова установа - українська кредитна спілка "Самопоміч". Засновані українцями Північної Америки в 1947році, Вони почали експансію в Україну в 90-х, причому саме з Чорткова (Тернопілська обл.), де тривалий час служили мої батьки, не знаю, що з цією спілкою зараз:


На Брайтон-Біч не тягне, звиняйте, совка я в Україні надививсь і за ним зовсім не сумую.

Про транспорт в США

$
0
0
Таксі

Про таксі з аеропорт ім. Кеннеді я вже писав, але повторюсь: виходиш з будівлі аеровокзалу на вулицю, а там черга, вірніше навіть дві: пасажирів і таксомоторів. Рулить чергами велика чорна жінка в формі: припрошує людей до посадки в таксі, відправляє, просить наступного таксиста в черзі під'їхати, ну і так далі. Ціни:

$2.50 за посадку,
$0.40 за кожні 322 метри (1/5 милі), тобто $2 за милю, або $0.40 за кожну хвилину (якщо стоїш, або швидкість менша 6 миль/год = 10 км/год).

До Манхегеттена діє плаский тариф = $45. На додачу до вартості поїздки штат ще попросить з вас $0.50 збору.

Таксі Нью-Йорське зовні всі бачили в кіно, всередині салон відділений від водія перегородкою, є якийсь дівайс з тачскріном, по якому йде реклама. Можна переключити в режим навігатора, тоді стає видно де ми їдем по карті, але згодом воно все одно перемкнеться в рекламу. Тупняк, мене реклама дратувала, а їзда в вечірню годину пік в таксі в пробках ще й закачувала.

Метро

Метру в Нью-Йорку 100 років. Воно їздить 24 години на добу, це слід пам'ятати, щоб тверезо його оцінити.



Вхід в метро може бути одразу і не помітний, один раз я (правда то було вночі і я був не зовсім тверезий) пройшов кілька станцій метро не помітивши їх:




В загальному випадку - це просто сходи, які ведуть під землю. Причому сходи дуже вузькі. При вході показано лінії, які йдуть через цю станцію. Вони чомусь нумеруються по різному: одні лише літерами, інші лише цифрами.


Деколи, задумавшись, можна випадково пройти повз потрібну станцію.


Є правда станції, де входи оформлені павільйонами, мені подобаються. Ось вхід до станції Bowling Green. Зауважте аркуші А4 на дверях - це попередження, що якась з ліній цієї станції не працює в звичайному режимі з певних причин. Типове повідомлення: "Лінія 4 з 22.00 вечора до 5.00 ранку їздити не буде, їдьте іншою лінією до станції Х, там пересядете на лінію Y на потрібний вам напрямок". Найбільша жесть - це коли такі повідомлення на деяких станціях висять виключно іспанською мовою, потрапляв я й у таке.


Для оплати поїздок використовуються картки з магнітною стрічкою. Продаються в автоматі, разом з поповненням на $4.50. Для користувачів автобусів можна купити одноразову картку на одну поїздку за $2.50 прямо у водія. Якщо ж у вас багаторазова картка, то одна поїздка незалежно від відстані - $2.25, що не так вже й дорого враховуючи площу території, яку покриває метро. Можна також безкоштовно здійснювати пересадки на автобуси на протязі 2 годин від початкового використання. Автомат приймаю готівку і навіть мою Маестро, я закидав на картку за $29 тижневий проїзний:


У 80-ті метро було досить небезпечним місцем, зараз цю репутацію вдалось зламати регулярними поліцейськими патрулями:


На попередній фотці добре видно назву станції викладену літерною плиточкою "совок 10Х10". Платформ на станції може бути декілька ще й двосторонніх, але поїзди одного маршруту переважно під'їжджають на одну і ту саму сторону, за винятком тих ситуацій, коли це експрес (поїзд, що зупиняється не на всіх станціях), або у нічний час. Про це написано на панелях, слід весь час добре читати всю інформацію, бо сісти не на той потяг - раз плюнути.


Одного разу, повертаючись з аеропорту Лагвардія я вийшов біля станції метро, яка мала всі написи іспанською. Це була станція не дуже знайомих мені ліній і я не знав на який потяг сідати. Добре, що поруч знайшовсь величезний тач-скрін термінал з програмою планувальником міських подорожей - вводиш потрібну тобі вулицю і воно розпише, і роздрукує потрібний маршрут:


Деколи також зустрічались карти:


Чого не сфотографував: турнікету у повний зріст, який треба штовхати, щоб пройти, або вийти зі станції, ліфтів (існують лише на обраних станціях), надземних станцій в Брукліні. В підсумку - нормальне метро. Сидіння в вагонах розміщені так само, як і в Україні, так само багато реклами (Гугла, доречі), двері відкриваються на всіх станціях без жодної взаємодії пасажира з поїздом, зупинки і іншу інформацію оголошують також і машиністи. Вночі можна просидіти 40хвилин, поки дочекаєшся свій поїзд. Вдень трошки краще - 5-15хв. Туалетів нема, зате є різноманітні музики, від африканського етно до кантрі. На деяких станціях під колією течуть якісь помиї і бігають щурі, лежить сміття, але в центрі всі станції більш-менш акуратні. Не смердить, регулярно прибирається платформа. Коли під нашим будинком проїжджав потяг на кухні починав вібрувати чайник на плиті.

Автобуси.

Їздив Нью-Йоркським автобусом двічі - до та із іншого нью-йоркського аеропорту - Лагвардія. Автобус відповідно був заточений під перевезення об'ємних валіз - в центрі знаходились полиці для багажу. Ніякої додаткової плати за "елітність" маршруту не бралось - звичайний тариф.

Круті автобуси я бачив в Клівленді, там на додачу до 3 ліній метро створили ще й лінію швидкісних міських автобусів, яку назвали Health Line, адже вона сполучає всесвітньовідомі медичні установи міста - Cleveland Clinics та University Hospitals з центром міста. Я ними не катавсь, але мені довподоби їх дизайн і автобусні зупинки, на яких вони зупинялись:


Звичайний автобус поруч дуже нагадує муніципальні автобуси Нью-Йорку:


Чомусь в США люблять громадський транспорт срібного кольору - пофарбувати жаль, чи що?


Автобусна зупинка, я думав - це метро:


Автобус на зупинці:


Ще Клівленд приємно здивував інфокартами міста і дорожніми знаками - "Веб-сайт місцевого кар-пулу: www.назвасайту.com" (останній я не встиг сфоткати, але він є!)


Airtrain: Чи то поїзд, чи то метро.

Якщо вам не шкода переплачувати $5 (можна скористатись карткою метро), щоб добратись до аеропорту ім. Кеннеді - тоді вам на цей поїзд. Ним можна доїхати від станції Howard Beach лінії А - до кожного з терміналів аеропорту.


Прикольні турнікети, не такі брутальні, як в метро.


Колію від платформи захищає стіна зі скла з розсувними дверима, які відкриваються, лише коли потяг подано до посадки. На станціях метро таких заходів безпеки нема:


Інформацію про пересадки і аеропорт, в який термінал прилітає ваша А/К (це потрібно, щоб знати, де виходити з поїзду) можна знайти тут.


А сидіння там - просто дрочиво:


На завершення допису фотка з аеропорту Лагвардія при посадці в Боїнг-717, яким я летів в Огайо. Інтернет таки був - нашару лише 15хв і лише, коли ми набрали висоту (тривалість польоту 1год 20хв), але мені згадались слова класика: А я тєбє говоріл, што когда-нібудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєріла.

Голландські корені Нью-Йорку і США

$
0
0


На самому кінчику Мангеттена, прямо в Battery Park стоїть монумент в честь заснування міста Нью-Йорк. Вірніше тоді він ще називавсь Новий Амстердам (Nieuw Amsterdam). Спроби європейців привласнити Мангеттен траплялись і раніше. За сто років до голландців тут побували генуезькі моряки на службі у короля Франції, згодом португальці на службі у короля Іспанії. Капітани придумували нові топоніми, оголошували ці землі і води власністю своїх працедавців і тихенько пливли собі далі, навіть не ночуючи на острові.

Перша більш-менш серйозна спроба розібратись в місцевій географії належить англійцю Генрі Гудзону, що працював на Голландську Ост-Індійську Компанію (першу мульти-національну корпорацію в світі і перший емітент акцій в світі). В 1609р. він проплив вгору по Нью-Йоркській гавані і річці, яка зараз носить його ім'я аж до теперішньої столиці штату - Олбані. Побачивши, що річка стала прісною він зрозумів, що це не протока в Тихий океан, яку він так шукав і повернувсь на своєму кораблі "Halve Maen" ("Півмісяць") назад.

В 1614р. голландці знову повернулись, щоб заснувати на Мангеттені форт для закупівлі хутра у місцевих індіанців (Генрі Гудзон задокументував багато-чисельну популяцію бобрів). В 1621р. в Голландії створюється Вест-Індійська компанія. Вона отримує від влади дозвіл на "комерційну" діяльність в Африці, Карибах, обох Америках. В 1624р. на Мангеттені і околицях з'являється голландська провінція Нові Нідерланди, а в 1625р. Форт Амстердам стає її столицею.

Голландці не були б голландцями, якби не формалізували свою присутність на острові угодою про купівлю землі у місцевих індіанців. Цілий острів індіанці "продали" за 60 гульденів, що приблизно відповідає 700 євро в теперішніх цінах. Я зараз за оренду свого житла в місяць більше сплачую. Щоправда, в індіанців наврядчи існувала концепція майнових прав на землю, адже жили вони збиральництвом, полюванням, риболовлею.

В 1620р. англо-голландські пілігрими на кораблі "Mayflower" намагались дістатись земель на південь від Нового Амстердаму, але їх знесло під Массачусетс. До речі, до цієї подорожі пілігрими мусили досить тривалий час переховуватись від англійської корони в Нідерландах. В місті Ляйден (провінція Південна Голландія є навіть будинок, де жив Вільям Брюстер - ідеолог пілігримського руху).

Новий Амстердам отримав права міста в 1653р. Теперішня столиця штату - Олбані тоді носила назву Beverwyck (на честь голландського містечка Бевервайк. Інші топоніми зв'язані з Нідерландами: Харлем (на честь столиці провінції Північна Голландія міста Хаарлем), Бруклін - на честь містечка Брукелен на кордоні між провінціями Утрехт і Північна Голландія).

В 1664р. напередодні Другої Англо-Голландської війни мер Нового Амстердаму без бою здає місто англійцям на 4 фрегатах в обмін на обіцянку не переслідувати місцевих мешканців за релігійні погляди. В 1665 англійці називають місто Нью-Йорк в честь якогось шляхетного мудака. В 1667р. сторони миряться. Голландці не претендують на Нью-Йорк, натомість британці визнають за голландцями якісь острови в теперішній Індонезії і де-факто захоплення Суринаму. Зараз такі умови обміну видаються безглуздим, але тоді основними товарами на європейських ринках були цукор і спеції, тож мир був досить вдалим. Нідерланди ще повернуться в Нью-Йорк в липні 1673р. під час Третьої Англо-Голландської війни, щоб покинути його назавжди в листопаді 1674р. За цих півтора року голландці встигли перейменувати його на Новий-Оранж. Британці відновлять свою стару назву, зате остаточно відступлять Суринам голландцям.


Для тих, хто не читає голландською на монументі є переклад. Зверніть увагу на герб над написом: місто пам'ятає про своє коріння і помістили на печатку голландський млин.

малюнок з вікіпедії


Нагадує про Нідерланди також прапор міста Нью-Йорк. По суті це повернутий на 90 градусів прапор Республіки Семи Об'єднаних Нідерландів до складу якої входив Новий Амстердам. Що характерно, прапор цієї республіки до 1994р. був основою прапору Південної Африки, а зараз використовується ультра-правими політиками. В Нідерландах його називають Prinsenvlag - прапор Вільгельма Оранського, який заснував Нідерланди. А це прапор Нью-Йорку:

малюнок з вікіпедії


Дикун і голландець присутні на монументі. Мій голландський шеф навіть попозував на фоні:


Тепер про США взагалі. Як ви думаєте - за чиїм образом і подобою президент Джордж Вашингтон назвав свою країну, писав конституцію? Зрозуміло, що не з Британії, інакше навіщо з нею воювати. Назва United States повністю зідрана з назви тодішніх Нідерландів: Republic of the Seven United Provinces (1581 - 1795). Українською це не так очевидно, бо чомусь голландське слово "verenigde" переклали як "об'єднані". До речі: чому United Nations - це об'єднані нації, а United States (або United Kingdom) - сполучені/сполучене??? Чи існували в 1775р. в Європі якісь інші республіки? До французької революції ще залишалось ой скільки часу.

Нова для тих часів посада президента нагадує тодішню голландську посаду великого пенсіонарія - виборного правителя. Обирали його Генеральні Штати - нідерландський парламент, де кожна провінція мала один голос. Це дуже нагадує вибори президента США, за якого голосують сенатори від кожного з штатів, а не люди напряму. На честь голландського парламенту один з п'яти районів Нью-Йорка називається Staten Island (в оригіналі Staaten Eylandt).

Великий вплив на формування громадського суспільства в США мали праці голландських гуманістів і ідеї толерантності, релігійної свободи, одночасно з протестантською набожністю. Але голландці підтримали визвольну війну американців не лише ідеями свободи, а й постачанням зброї для повстанців зі своїх карибських володінь. Британський лорд Лормонт в парламенті Великобританії заявив: "Якби острів Сінт-Естатіус затонув в морі - нам би ніколи не довелось мати справу з Джорджем Вашингтоном". 16 листопада 1776р. гармати на Сінт-Естатіусі віддали перший в історії салют прапору США, коли в гавань зайшов американський бриг "Ендрю Доріа".

На завершення розповіді: найстаріший будинок Нью-Йорку належав сім'ї голландських іммігрантів: Wyckoff House

Люксембург Частина І

$
0
0
Ми їхали в Люксембург на машині наших кумів, хоча в нас і був навігатор я кілька разів помилково почав вважати бельгійські села вздовж дороги за люксембурзькі - воно і зрозуміло чому - це була німецькомовна частина Бельгії. Нарешті на навігаторі з'явивсь кордон Люксембургу, одразу по в'їзду в країну ми вийшли з машини походити по місцевому лісу.





Акуратна автобусна зупинка з не менш акуратним пішохідним переходом.


"Фром зе батом оф май хаарт" / але розклади французькою


Дорожні знаки та інформаційні іконки на них, як і метод кріплення нагадують бельгійські.


Очевидно, щоб франкомовні бельгійці, які сюди заїдуть не могли відмазатись. Ми, щоправда, таки зайшли в ліс, а табличку побачили лише при виході.


Село, той ваш Люксембург




Крім сіл, є там і міста. Це називається Ларошет.


Тут вивіски французькою і люксембурзькою (схоже на німецьку, але не вона)


Поштова скринька "па німєцкі нє панімаєт", хоча Німеччина звідси ближче:


Ну і автобусна зупинка теж:


Схоже, що молодь обирає німецьку (чи люксембурзьку, але це майже одне і те саме):


А інваліди - французьку.


Тут поважні старі будівлі








Велодоріжка (яку однак юзали по повній автомашини)


Проте найбільшою окрасою міста є руїни замку на горбі:


Французькою табличка менш інформативна:


Це хтось помітив і виправив на наступному вказівнику:


Як і в Андоррі - тут багато португальців зайнятих в роздрібній торгівлі і громадському харчуванні. Португальці дуже дружні люди, люблять, коли їм кажуть "обрігадо" ("спасибі") на рідній мові.


Замок прекрасний:


І вказівники на стежці вгору теж:










Нам так і не вдалось потрапити всередину - на касі картки не приймали, а готівки в мене з собою не було. Спускатись вниз, а потім знову підійматись було відверто лінь та й часу витрачати не хотілось.


Подивились на руїни здалеку - і поїхали далі:

Аеровокзал

$
0
0
Google при спробі пошуку слова "аеровокзал" видає лише сторінки російською мовою (другий лінк, щоправда - фотка терміналу міжнародного аеропорту "Чернівці"). Схоже, в українській мові це слово не вживається. Російська вікіпедія наводить наступне визначення: Аэровокзал (терминал аэропорта) — здание для обслуживания пассажиров воздушного транспорта и операций с багажом, обычно в аэропортах.

В англійській і голландській версії аеровокзалу нема, там це просто називають "терміналом аеропорту".

У французькій вікіпедії знають і про Terminal aéroportuaire і про Aérogare. За останнім посиланням написано, що аеровокзал може складатись з кількох терміналів: l'aérogare peut être divisée en terminaux

В статті про Люксмебурзький аеропорт на їх державній мові теж сказано, що "аеровокзал складається з двох терміналів". В оригіналі: Aérogare besteet aus zwéin Terminalen.

Як би там не було, але вказівник "Аеровокзал" я вперше побачив біля аеропорту Люксембург-Фіндель:


Заради справедливості - вказівники з написом "Aéroport" нам теж траплялись.

амінь

$
0
0
When the forces of oppression come to maintain themselves in power against established law; peace is considered already broken. In these conditions popular discontent expresses itself in more active forms. An attitude of resistance finally crystallizes in an outbreak of fighting, provoked initially by the conduct of the authorities.

Guerrilla Warfare
By Ernesto "Che" Guevara
Written in 1961



Там далі ще є

Where a government has come into power through some form of popular vote, fraudulent or not, and maintains at least an appearance of constitutional legality, the guerrilla outbreak cannot be promoted, since the possibilities of peaceful struggle have not yet been exhausted.

але це вже не про Україну...

Місто Люксембург

$
0
0
Столицею країни Люксембург є місто Люксембург. Після Андорри і Тунісу - нічого дивного в такому збігу не бачу. Хоча ми й приїхали до столиці на машині, але наша прогулянка містом почалась з вокзалу (там поруч парковка). В Люксембурзі він реально класний:






більше про вокзал міста Люксембург є у noddeat: http://noddeat.livejournal.com/315416.html

Табло на автобусній зупинці:


Місцева архітектура:




Центральна ("стара") частина міста знаходиться на кам'яному острові відділеному від решти країни каньйоном річки. Сама річечка міленька, але що грунти тут піщані - то вона дуже сильно розмила берег. Це робить стару частину Люксембурга дуже схожою на Кам'янець-Подільський.


Острів сполучається з рештою міста мостами:


Річечка й справді невеличка, вид з мосту:




Церква вбудована в скелю:


Каньйон густо забудований будинками ще з позаминулого століття:


Середньовічні стіни на скелі - моя любов:


Якщо з центральної частини дивитись вниз, то можна побачити штучні тераси оформлені в стилі англійського саду:




Якесь міністерство:


Конституційний суд:


Місцями дуже схоже на Прагу, бо в них тут був король з Чехії:




Парламент:


Тут дуже люблять згадати, що німці їх окупували в Другу Світову. Крім цього пам'ятничка є навіть цілий меморіал.


В цілому - досить красиве місто, хоча, скоріше за все дуже нудне (100.000 населення всього). Шкода, що більшість сувенірів (футболки, магнітики) були винятково дибільного дизайну, тому купувати їх зовсім не хотілось. Це просто якась біда маленьких країн - в Андоррі теж сувеніри жахливі.

Шенген (Люксембург)

$
0
0
Кожен порядний українець мріє потрапити в "Шенген".


В "Шенгені" течуть молочні ріки з кисельними берегами (в центрі фото сходиться кордон Німеччини, Франції і Люксембургу):


Який же це Союз, та й без зірочок?


Союзна Республіка Німеччина:


На шенгенських пагорбах виноградники межують з мальовничим лісом по якому прокладено пішохідний маршрут. В Голландії такі теж є, але без перепадів висот:


Який же це пішохідний маршрут, та й без лавочок, смітників і вказівників?


З висоти пагорба Європа у всій своїй багатоманітності - по ту сторону річки зліва - Німеччина, справа - Франція.


Закешовані ще з готелю карти цих країв та GPS показували, що до кордону з Францією якихось 50 метрів, але стежка вперто не хотіла нас до нього виводити: то наближалась, то віддалялась від заповідної межі. Аж ось нарешті - старий прикордонний стовп з витесаною на ньому буквою "L". З французького боку стовп пошкоджений (мабуть, німці - подумав я).


Знаходиться цей стовп отут:


Я і французьке поле (я ж казав, що Франція - то село):

Ехтернах (Люксембург)

$
0
0
Ще одне мальовниче містечко на кордоні з милозвучною для слов'янського вуха назвою Ехтернах.



Відоме ще з VII сторіччя це містечко є найстарішим в Люксембурзі. Абатство, під стінами якого виросло це місто заснував шанований в Голландії святий Вілліброрд - "апостол фризів" і перший єпископ Утрехту. Католицька школа на сусідній до мене вулиці Амстердаму носить саме його ім'я.

Отже, стіна абатства, чи те, що від неї залишилось після всіх воєн. В баштах зараз звичайні помешкання, там дійсно живуть люди:



Зверніть увагу на алюмінієві склопакети замість бійниць:


Міст через річку Зауер, яка одночасно є природним кордоном між Люксембургом і Німеччиною. Будинки за мостом (хоча який це нафіг міст - так - місточок) вже німецьке місто з не менш милозвучною назвою Ехтернахербрюк. Оскільки в Люксембургу немає акцизів на бухло, сигарети і бензин німці часто заїжджають в Люксембург затаритись таким крамом. До об'єднання Люксембургу і Німеччини в Європейську Економічну Спільноту тут була митниця. Зараз вона не працює, але на будинку зліва все одно висить вивіска:


Абатство з якого почалось місто (сама будівля абатства заново збудована в 1738році). В підземеллі є труна з мощами святого і маленька церква, де група студентів молилась на німецькій:




У абатства великий двір:


Вулиця Школярська:


Місто має не лише абатство, а й цікаві будівлі на центральній площі:


Прапор у них - майже голландський:


Є навіть голландський банк ING:


Відобідавши, ми вирушили далі.

Паспортне.

$
0
0
Деколи європейські законодавці перегинають дрючок не гірше їх українських колег:

From 26 June 2012, the addition of children to their parents' passports, by means of child stickers or otherwise, will cease to be valid. This is due to a change in the EU regulation governing requirements for travel documents. The regulation has direct effect, overriding the provisions of the Passport Act.

Consequences:

  • From 26 June 2012, it will no longer be possible to add children to the passports of their parent(s) or guardian.


  • On 26 June 2012, all existing additions of children and child stickers will cease to be valid.


  • The expiry of the validity of the additions of children and child stickers on 26 June 2012 will not affect the validity of the passport of the parent(s) or guardian to which they were added.



Я би і не знав про це, якби нашим знайомим екс-киянам, а нині амстердамцям не повідомили про це під час паспортної перевірки перед посадкою в літак в Борисполі. В результаті вони так і не полетіли, бо в їх 3-річного сина не було власного паспорта, він був вписаний в паспорт батьків.

Що характерно - в нас така сама ситуація, але моя жінка з дочкою вписаною в мамин паспорт без перешкод долетіли з Амстердаму через Варшаву до Львова 4 липня (тобто вже після 26 червня). Ні в амстердамському аеропорту, ані у Варшаві їм ніхто нічого не сказав.

Я пригадую, що в травні, коли ми літали у відпустку в Португалію нам щось таке повідомили, але я не придав цьому значення - Україна дійсно одна з небагатьох країн, яка дозволяє вписувати дітей в паспорт батьків. Гадаю, що це пов'язане з відсутністю біометричних паспортів.
Я навіть почав пояснювати дівчині на стійці а/к TAP, що наша країна не видає маленьким дітям паспортів.

А от новонародженим росіянам по дефолту видають паспорти. Правда це займає далеко не 30хв: саме за стільки часу дочку вписали в мій і жінчин паспорт, а на додачу видали довідку, що вона громадянка України в консульському відділі нашого посольства в Гаазі.

Зараз у нас буде квест - зробити малій паспорт за 2 тижні.

Паспортне - 2.

$
0
0
Продовження цього допису.

Короткі підсумки:

1) Закон стосується лише громадян ЄС.

2) В коментарях з'ясувалось, що авіакомпанії можуть на власний розсуд вимагати додаткові документи, навіть якщо в законах ЄС це не зазначено: ось тут, або ось тут. Якщо пасажир не зможе показати такі документи - йому цілком легально може бути відмовлено в посадці на основі правил перевезень з якими погодились при придбанні квитка. Тому варто поцікавитись у них, чи підійде батьківський паспорт чи треба окремий документ.

Для моїх голландських читачів - схоже, що для KLM (цією а/к хотіли полетіти мої знайомі з попереднього допису) потрібно зробити окремий проїзний для дитини:

as of 26 June 2012, children travelling from, to or through countries in the European Union will also need to carry their own passport. Having their names entered in their parent’s passport will no longer be permitted. (взяв звідси).

Принаймні, ніде не написано, що це стосується лише громадян ЄС, тому при посадці можуть відмовити в перевезенні.

Жінка подзвонила в нашу а/к (Austrian) - їм окремий паспорт на дитину не потрібен. Не потрібен окремий паспорт і нашим прикордонникам. В міліції сказали, що проїзний документи дитини можуть зробити за 3 дні і 900 гривень. Більше про оформлення дитячого проїзного документу. Не знаю, чи варто його робити зараз, чи ні - за кілька місяців авіакомпанії можуть розібратись в законі і зняти надлишкову вимогу.

Замок Бофор (Люксембург)

$
0
0
По дорозі з Ехтернаху ми ще хотіли заїхати подивитись на замок в Бофорі. Але знайти його було не так вже й просто, ми прогавили потрібний поворот і довелось повертатись назад. Щоб бути вже на 100% впевненим, що нам слід повертати саме тут я вийшов з машини і попрямував до місцевого сільського дядька, що саме поравсь біля свого авто поруч з гаражем. В Ехтернасі офіціант обслуговував нас французькою, а на мою недороблену німецьку реагував (як мені здалось) негативно. Тож я вирішив запитати місцевого чоловіка французькою:

- Monsieur! Château?
- Schloss? Erste rechts.

Подумки: блядь, ну як в такій країні можна жити?




Ми не пошкодували кількох євро і полізли всередину:


Вид з замку. Приймаючи до уваги стереотипи поведінки українців - вгадайте, яка з цих машин наша?




Про цей замок на Вікіпедії.
Viewing all 98 articles
Browse latest View live